Автори: Хенюн Кім, Чінву Кім, Сонджун Кім
(Відділення хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії медичного центру при Жіночому університеті Іхва; Сеул, Корея)

 

Зі зростанням популярності протезування з опорою на імплантати збільшується і кількість ускладнень.
Невдалий результат імплантологічного лікування може бути зумовлений не тільки біологічними факторами, як, наприклад, у разі порушення остеоінтеграції імплантату або розвитку периімплантиту, а й механічними факторами. Перелом імплантату, абатменту, гвинта абатменту чи реставрації – це не повний перелік можливих механічних ускладнень.
Втрата імплантату може статися у ранньому чи пізньому післяопераційному періоді. У першому випадку невдалий результат лікування пов'язаний із відсутністю остеоінтеграції імплантату. У другому випадку втрата імплантату відбувається після його успішного приживлення і фіксації реставрації.

Ціль

Метою цієї статті є оцінка результатів повторної імплантації (OSSTEM TSIII, поверхня SLA) у бічному відділі нижньої щелепи після видалення зламаного імплантату OSSTEM GS II.

Клінічний випадок

  • Пацієнтка 50 років
  • Звернулася до клініки зі скаргою на дискомфорт у бічному відділі нижньої щелепи зліва
  • Вихідна клінічна ситуація: клінічний огляд виявив порушення фіксації коронки у ділянці зуба 37
  • Рентгенограма підтвердила перелом імплантату в ділянці зуба 37 (рис. 1)

    Рис. 1. Перелом имплантата в области зуба 37

    Рис. 1. Перелом імплантату в ділянці зуба 37

      

    Анамнез

    1. Пацієнтці встановили імплантат (Osstem GS II) у червні 2009 р. (рис. 2)

    Рис. 2. A. Панорамная рентгенограмма: A. до установки имплантата в области зуба 37; B. после установки имплантата в области зуба 37

    Рис. 2. Панорамна рентгенограма: A) до встановлення імплантату в ділянці зуба 37; B) після встановлення імплантату в ділянці зуба 37

    2. Загоєння проходило без особливостей. Для оцінки остеоінтеграції імплантату протягом 2 місяців після операції проводили регулярні контрольні огляди. Підсумкову реставрацію встановили через 2 місяці після імплантації (рис. 3-4).

    Рис. 3. Панорамная рентгенограмма после фиксации итоговой реставрации (с момента имплантации прошло 2 мес.)

    Рис. 3. Панорамна рентгенограма після фіксації підсумкової реставрації (з моменту імплантації пройшло 2 місяці)

    Рис. 4. Контрольна рентгенограма через 2 роки після лікування. Відзначається стабільна висота кістки в області імплантату

    1. Через 5 років після імплантації пацієнтка звернулася до клініки зі скаргою на дискомфорт у бічному відділі нижньої щелепи зліва.
    2. Лікування

    1. Імплантат Osstem GS II видалили у грудні 2014 р. (рис. 5).

    Рис. 5. Удаленный сломанный имплантат

    Рис. 5. Видалений зламаний імплантат

    2. Одночасно з видаленням імплантату провели направлену кісткову регенерацію (НКР). Дефект заповнили аутогенною кісткою і ксеногенним кістковим матеріалом (Bio-Oss®), поверх уклали колагенову мембрану, що резорбується (Bio-Gide®) (рис. 6).

     Рис. 6. НКР с применением аутогенного и ксеногенного костных материалов 

    Рис. 6. НКР із застосуванням аутогенного та ксеногенного кісткових матеріалів

    1. У травні 2015 р. у позиції зуба 37 встановили імплантат TS III CA (рис. 7). З моменту видалення неспроможного імплантату пройшло 5 місяців.

    Рис. 7. В области зуба 37 на месте имплантата OSSTEM GS II 4 x 13 мм установили имплантат OSSTEM TS III CA 5 x 11,5 мм

    Рис. 7. В області зуба 37 на місці імплантату OSSTEM GS II 4 x 13 мм встановили імплантат OSSTEM TS III CA 5 x 11,5 мм

    Результати

    • Ранній післяопераційний період асоціюється з дуже високим показником успіху імплантологічного лікування, проте після фіксації реставрації зростає ризик перелому та втрати імплантату.
    • Повторна імплантація пройшла успішно. Контрольні огляди підтвердили остеоінтеграцію імплантату та стабільну висоту крайової кістки в галузі реставрації.

    ВИСНОВКИ

    Існують дві основні причини перелому імплантату:

    • Дія надмірного навантаження призводить до втоми металу. При перевищенні межі витривалості імплантату відбувається його перелом. Перевантаження імплантату може бути обумовлена ​​парафункціональною жувальною активністю. Стискування щелеп та бруксизм часто викликають перевантаження імпланатата та втому металу. Дія на імплантат надмірного навантаження може бути пов'язана з рядом ортопедичних факторів, включаючи незбалансовану оклюзію, наявність дистальних консолей у реставрацій з опорою на імплантати і напруга в протезі.
    • Зменшення висоти кістки в ділянці імплантату обумовлено хронічним запаленням та оклюзійною травмою. При втраті кістки до апікальної межі гвинта, який фіксує абатмент на імплантаті, значно збільшується ризик перелому імплантату.
    • Імплантати малого діаметра (4 мм або 3,75 мм) ламаються частіше, ніж імплантати стандартного діаметра, особливо при їх встановленні в бічних відділах.
    • Експлантаційні трепани дозволяють ефективно видалити зламаний імплантат, після чого можна вдатися до повторної імплантації. Для досягнення високої первинної стабільності імплантат більшого діаметра встановлюють вже сформоване ложе або в області сусіднього зуба. При видаленні зламаного імплантату дуже важливо витягти його фрагменти.
    • У недавньому дослідженні описується видалення зламаних імплантатів та повторна імплантація за допомогою методики «апексоектомії». Дана методика передбачає формування отвору кістки для кращої візуалізації апікальних фрагментів зламаного імплантату та їх ефективного видалення. Новий імплантат встановлюють за традиційним протоколом, а остеотомічний отвір заповнюють аутогенною кісткою, зібраною при його формуванні.
      У цьому випадку перелом імплантат був обумовлений його недостатнім діаметром для успішного протистояння навантаженням, що діють на нього. Саме тому при плануванні імплантації та моделюванні протеза дуже важливо приділяти увагу оклюзійним навантаженням та наявності парафункціональної жувальної активності (бруксизм, стискання щелеп).
    • Навіть при успішній остеоінтеграції імплантату та фіксації реставрації слід провести інструктаж з гігієни порожнини рота у післяопераційному періоді та регулярно запрошувати пацієнта на контрольні огляди.
    ×
    logo osstem