Синус-ліфтинг та одночасна установка конічних імплантатів
Автори: Хенджо Лі, Йі Хен Ву, Хен Соб Кім, Аран Пхе, Чанхен Пхек, Кон Рок Квон, Квантхе Но (Кафедра ортопедії стоматологічного факультету університету Кен Хі, Сеул, Корея).
Синус-ліфтинг у поєднанні з імплантацією є прогнозованою методикою лікування при пневматизації верхньощелепної пазухи та вираженої резорбції кістки в бічних відділах верхньої щелепи. Одноетапний синус-ліфтинг із імплантацією показаний при залишковій висоті кістки не менше 4-5 мм для забезпечення адекватної первинної стабільності імплантату.
У статті оцінюється збільшення відстані до дна пазухи (РДП), втрата крайової кістки (УКК) та виживання імплантатів bone level з внутрішньою сполукою, встановлених одночасно з проведенням синус-ліфтингу при залишковій висоті кістки менше 4 мм.
Матеріали та методи
- З січня 2012 р. до грудня 2015 р.
- Середній період спостереження становив 37,5 міс. після імплантації
- Імплантат/кістковий матеріал: TS III SA/OsteOss
- Область імплантації: бічний відділ верхньої щелепи
- Залишкова висота кістки 1-4 мм.
- Анамнез без особливостей
Табл. 1. Інформація про пацієнтів та імплантатів
|
Чоловіки |
Жінки |
Результати |
|
|
Число пацієнтів |
65 |
41 |
106 |
|
Вік |
58,2 ± 9,4 |
58,4 ± 11,9 |
58,3 ± 10,38 (32–80 років) |
|
Число імплантатів |
146 |
81 |
227 |
Передопераційний аналіз
Передопераційний аналіз проводили на основі панорамних знімків та даних конусно-променевої комп'ютерної томографії (КЛКТ). Залишкову висоту кістки вимірювали за панорамними знімками та КТ-зрізами.
Хірургичний етап лікування
Для отримання доступу до пазухи використовували модифіковану методику Колдуелла-Люка. Після виконання розрізу по гребеню та двох вертикальних послаблюючих розрізів відшаровували клапоть, оголюючи таким чином латеральну стінку пазухи. Розмір вікна доступу був мінімальним для встановлення запланованого числа імплантатів. Для формування вікна доступу використовували другий твердосплавний кулястий бір і прямий наконечник з низькою швидкістю.
Кришку вікна доступу тимчасово поміщали у фізрозчин. Для забезпечення оптимальної первинної стабільності імплантату формували менший ложе діаметру, ніж сам імплантат. Алогенний кістковий матеріал (OsteOssÒ, Hans Biomed, Південна Корея) вимочували у фізрозчині протягом 5 хв. перед внесенням у область пазухи. Кістковий матеріал вносили у пазуху до досягнення оптимального положення її дна.
Попередню установку імплантатів TS III проводили за допомогою наконечника, остаточну – вручну за допомогою ключа-тріскачки. Якщо зусилля фіксації імплантату було нижче 15 Нсм, імплантат заміняли імплантатом більшого діаметру після додаткового препарування ложа імплантату.
Рис. 1. Вихідні рентгенограми та хірургічний етап
Розкриття імплантатів та ортопедичний етап лікування
Друге хірургічне втручання виконували через 5,57 місяці (мінімум через 112 днів, максимум через 409 днів) після імплантації. Оцінювали висоту крайової кістки, рухливість імплантатів та наявність свищів. Відбитки для виготовлення остаточних протезів знімали через 1 або 2 тижні. після розкриття імплантатів. Підсумкові реставрації фіксували за 6,23 міс. після імплантації (хв. через 139 днів, макс. через 423 дні). У всіх випадках проводили незнімне протезування з опорою імплантати. Абатменти фіксували із зусиллям 30 Нсм. Як остаточні протези використовували металокерамічні або золоті коронки з гвинтовою фіксацією.
Табл. 2. Залишкова висота кістки (мм)
|
0–1 мм |
1–2 мм |
2–3 мм |
3–4 мм |
|
20 |
73 |
80 |
54 |
Результати
Табл. 3. Середнє збільшення відстані до дна пазухи (РДП) та середня втрата крайової кістки (УКК) за наявності та відсутності перфорацій
|
Після установки |
Після фіксації реставрації |
Через 1 рік |
Через 2 роки |
|||
|
РДП |
Перфорація |
13 (2,4) |
12,2 (2,3) |
11,5 (2,3) |
10,7 (2,2) |
|
|
Без перфорації |
13,4 (1,7) |
12,4 (1,6) |
11,7 (1,4) |
11,2 (1,6) |
||
|
Залишкова висота кістки менше 2 мм |
b |
13,5 (1,9) |
12,5 (1,6) |
11,7 (1,7) |
11,2 (2,0) |
|
|
Залишкова висота кістки 2–4 мм |
b |
13,2 (1,8) |
12,3 (1,8) |
11,7 (1,6) |
10,9 (1,7) |
|
|
Загалом |
13,3 (2,2) |
12,4 (1,7) |
11,6 (1,7) |
10,9 (1,8) |
||
|
УКК |
Перфорація |
0,0 (0,2) |
0,1 (0,2) |
0,2 (0,3) |
0,3 (1,0) |
|
|
Без перфорації |
0,0 (0,0) |
0,0 (0,1) |
0,1 (0,2) |
0,2 (0,4) |
||
|
Залишкова висота кістки менше 2 мм |
b |
0,0 (0,0) |
0,0 (0,1) |
0,1 (0,3) |
0,3 (0,9) |
|
|
Залишкова висота кістки 2–4 мм |
b |
0,0 (0,1) |
0,0 (0,1) |
0,1 (0,2) |
0,1 (0,3) |
|
|
Загалом |
0,0 (0,1) |
0,0 (0,1) |
0,1 (0,3) |
0,2 (0,6) |
Рис. 2. Середня відстань від краю кістки до дна пазухи та середня втрата крайової кістки
Рис. 3. Середня відстань від краю кістки до дна пазухи та середня втрата крайової кістки
Табл. 4. Сумарний показник виживання (середня кількість невдач/до 15,8 міс)
|
Виживання |
Невдачі |
|
224 (98,7%) |
3 (1,32%) |
У більшості випадків спостерігалася висока первинна стабільність імплантатів TS III SA завдяки їхній конічній формі. Один імплантат видалили під час другого хірургічного втручання.
Висновки
Синус-ліфтинг з одночасною імплантацією є ефективною методикою реабілітації пацієнтів з атрофією кістки в боковому відділі верхньої щелепи незалежно від залишкової висоти кістки при використанні належної хірургічної методики та встановлення конічних імплантатів. Цей підхід дозволяє зменшити кількість хірургічних втручань і скоротити загальну тривалість лікування. Перфорація мембрани не надавала будь-якого негативного впливу успіх імплантації за умови усунення дефекту.
Згідно з отриманими даними, сумарний показник виживання імплантатів становив 98,7% при середньому періоді спостереження в 37,5 міс.
Синус-ліфтинг з одночасною імплантацією сприяє прогнозованому досягненню сприятливого результату при залишковій висоті кістки менше 4 мм.
