Ретроспективне дослідження спроможності імплантатів Osstem протягом 7 років
Кім Йон Гюн, Кім Бум Су, Юн Пхіль Йон (кафедра стоматологічної та щелепно-лицьової хірургії); Мун Сон Ун (кафедра ортодонтії); Йі Ян Джин (кафедра ортопедичної стоматології клініки Пундан Сеульського національного університету (Соннам, Корея); Кім Су Кван, Чон Кіон Ін (кафедра стоматологічної та щелепно-лицевої хірургії стоматологічного факультету університету Чосун (Кванджу, Корея).
Відповідно до критеріїв Альбректссона (Albrektsson) успіх імплантації визначається відсутністю болю та рентгенологічного розрядження навколо імплантату та обмеженою атрофією кісткової тканини в області шийки імплантату (не більше 1 мм через 1 г після імплантації та не більше 0,2 мм пізніше). Своєчасна зупинка резорбції навколишнього імплантату кістки та усунення периімплантиту із збереженням функції імплантату дозволяє говорити про його виживання. Автори даного дослідження оцінювали, як приживаються зубні імпланти Осстем (Osstem) з урахуванням показників успіху імплантації та виживання імплантатів через 7 років після їх встановлення незалежно від характеру поверхні та дизайну.
Матеріали та методи
Проаналізували стоматологічні карти 105 пацієнтів, яким у клініці при Сеульському національному університеті в період з червня 2003 по грудень 2005 було встановлено 467 імплантатів Осстем.- Локалізація імплантату: 54 у передньому відділі та 149 у дистальному відділі верхньої щелепи, 65 у передньому відділі та 199 у дистальному відділі нижньої щелепи.
- Тип імплантату: 228 SSII, 199 USII, 27 USIII, 13 GSII
- Хірургічний протокол: 158 випадків одноетапної установки та 309 випадків двоетапної установки імплантатів
- Кісткові матеріали: в області 337 імплантатів використовували кісткові матеріали
- Терміни навантаження: терміни приживлення зубного імпланту (середній час 8,9±7 міс (верхня щелепа 10,3±7 міс; нижня щелепа 7,8±7 міс)
Кожного пацієнта щорічно обстежували, приділяючи особливу увагу рухливості імплантату, наявності болю при перкусії та рентгенологічній оцінці рівня кісткового гребеня з мезіальною та дистальною поверхнями імплантату.
Коефіцієнт виживання імплантатів становив 97,3% у перший рік після імплантації, 95,9% — у другий рік та 95,4% — у роки з 3-го по 7-ий. Було втрачено 20 з 467-ми встановлених імплантатів: чотири - у перші 3 міс, сім - у період з 4-го по 6-ий міс, один - з 7-го по 12-й міс, шість - протягом другого року і два на третій рік після імплантації.
Виживання імплантатів типу GSII було 100%, SSIII - 95,1%, USIII - 99,5%. Подібна різниця не є статистично значущою.
За допомогою логістичного регресійного аналізу визначили, що на показник виживання впливають діаметр імплантату, використання кісткового матеріалу та терміни навантаження імплантату. Десять імплантатів було втрачено через неправильно вибраний діаметр імплантату, в 17 випадках проводилася спрямована кісткова регенерація (НКР) з подальшою установкою імплантату, 10 імплантатів навантажили в стандартні терміни, 7 раніше і 3 пізніше (табл. 1).
Таблиця 1. Аналіз прогностичних факторів
|
Фактор |
Ступінь значущості1 |
Exp (B) |
ІД 95% |
|
|
Нижня щелепа |
Верхня щелепа |
|||
|
Вік |
0.721 |
0.995 |
0.956 |
1.034 |
|
Стать |
0.105 |
0.450 |
0.168 |
1.208 |
|
Діаметр |
0.021* |
1.516 |
0.907 |
2.533 |
|
Довжина |
0.963 |
1.134 |
0.797 |
1.613 |
|
Кістковий матеріал |
0.046 |
0.494 |
0.195 |
1.247 |
|
1-/2-етапна імплантація |
0.547 |
1.466 |
0.524 |
4.103 |
|
Термін навантаження |
0.000* |
0.682 |
0.559 |
0.832 |
ІД - інтервал довіри
1Модель пропорційних ризиків Кокса
*Р < 0,05
Клінічний випадок 1: пацієнтка 28 років, імплантат USII, період спостереження — 8 років
Рис. 1. Прицільна рентгенограма одразу після встановлення імплантату (USII 3,3x13 мм) в області зуба 25. Виконано закритий синус-ліфтинг. КСІ = 65 од.
Рис. 2. Панорамна рентгенограма через 97 місяців після імплантації
Клінічений випадок 2: пацієнт 61 рік, імплантат SSII, період спостереження - 9 років 8 місяців
Рис. 3. Прицільна рентгенограма відразу після встановлення імплантату SSII 4,1x13 мм у ділянці зуба 26. Прицільна рентгенограма через 9 років 8 місяців після імплантації
Рис. 4. Прицільна рентгенограма відразу після встановлення імплантату SSII 4,8x11,5 мм в області зуба 46. Прицільна рентгенограма через 9 років 8 місяців після імплантації
Заключення
Отриманий в даному дослідженні показник виживання імплантатів Осстем збігається з результатами інших досліджень. Автори з'ясували, що стать і вік пацієнта, а також тип і довжина імплантату не впливають на те, як і скільки приживаються імпланти зубів, у той час як використання кісткового матеріалу і неправильний вибір терміну надання навантаження збільшують ризик неспроможності імплантації.
Коефіцієнт виживання імплантатів через 7 років після імплантації склав 95,7%, коефіцієнт невдачі імплантації зменшується з часом.
